Рецензія: «Дамаскін» Мілорада Павича

mashyle4ka98
16 апр. 2015 г.
2 мин. чтения

Читаючи постмодерний твір Милорада Павича “Дамаскін”, я на деякий час занурилася в атмосферу, де панує архітектура з мотивами візантійської та поствізантійської культури, люди з магічними думками, просякнуті релігією міста́. Новизна будови новели дає можливість читачу самому обрати як мають розвиватися події далі, самому на мить стати письменником та показати своє бачення. Не може не здивувати надзвичайна героїня твору - Аттилія, яка спочатку видається дещо дивним персонажем, проте згодом вона виправдовує себе. Її кмітливість, здатність бачити світ і події, які відбуваються в ньому, по-іншому, по-філософськи, не можуть не привернути читацької уваги. Сучасність, історія та життя - трьома словами можна описати цю новелу.

Глибоко в душу запали слова Аттилії, які змусили задуматися і трішки змінити своє бачення на буденні речі.

”- Ви гадаєте, я граю?…Де там! Цими звуками я поливаю квіти в садку під вікнами. Так вони краще ростуть… Є пісні, які квіти люблять. Як є пісні, які любимо ми. Та існують й інші, виняткові й дорогоцінні пісні, які вміють любити нас. Деяких із цих пісень ми ніколи не чули й ніколи не почуємо, бо на світі набагато більше пісень, що вміють любити нас, аніж тих, які любимо ми. Це саме стосується й книжок, картин або будинків. Справді, що можна сказати про будинки? Просто, якісь із них мають хист нас любити, а якісь - ні. Будинки - то по суті безперервне листування між будівельником та тими, хто в них мешкає. Людські житла - це немов великі красиві чи нудні листи. Мешкання в них може бути схоже на ділове листування, на листування між двома лютими ворогами, на листування між господарем та наймитом, між в'язнем та тюремником, однак це може бути й любовне листування… Позаяк будинки мають, як і ми, стать. Одні - жіночого, а інші - чоловічого роду. В тому-то й справа. Отож я хочу, щоб ти мені поставив будинок, схожий на любовний лист. Я знаю, не кожен утямить запалити ватру. Декому це ніяк не вдається. Але ти можеш. Я знаю, що можеш.”

Раджу прочитати захоплюючу новелу Мілорада Павича “Дамаскін”, яка допоможе (можливо) віднайти себе у цьому світі, подумати над [своїм] життям чи просто збагатитися духовно.